 |
Понеділок
06.05.2024
11:35 |
| Наші друзі |  |
|
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід |
| Радомишльська ЗОШ І-ІІІ ст. №3 |
Головна » 2015 » Листопад » 15 » Агресивна поведінка учнів та шляхи її усунення
19:26 Агресивна поведінка учнів та шляхи її усунення |
| Підвищена агресивність дітей є однією з найбільш гострих проблем не лише для лікарів, педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому. Актуальність теми незаперечна, оскільки число дітей з такою поведінкою стрімко зростає.
Агресивна поведінка – ворожі дії, метою яких є нанесення страждання, шкоди іншим.
Народжуючись, дитина має лише два способи реагування – це задоволення і невдоволення.
Коли дитина не голодна, в неї нічого не болить, пелюшки сухі - тоді вона відчуває позитивні емоції, які проявляються у вигляді посмішки, спокійного й безтурботного сну. Якщо ж дитина відчуває з якоїсь причини дискомфорт, то вона своє невдоволення виявляє плачем, криком, бриканням. З віком дитина починає проявляти свої протестні реакції у вигляді ворожих дій, спрямованих на інших людей (кривдників) або цінні для них речі.
Агресія в тій чи іншій мірі властива кожній людині, тому що вона є інстинктивною формою поведінки, основною метою якої є самозахист і виживання у світі. Але людина, на відміну від тварин, з віком привчається перетворювати свої природні агресивні інстинкти в соціально прийнятні способи реагування, тобто у нормальних людей відбувається соціалізація агресії.
Ті ж люди, які не навчилися контролювати свої агресивні імпульси, зазнають труднощів при спілкуванні з людьми. У більш важких випадках, коли агресивна поведінка стає протиправною, такі люди піддаються кримінальному покаранню і ізолюються від суспільства.
Тут важливо зробити акцент на тому, що дорослим ні в якому разі не можна придушувати агресію своїх дітей, тому що агресія – це необхідне і природне для людини почуття. Заборона або силове придушення агресивних імпульсів дитини дуже часто може призвести до самоагресії або перейти в психофізіологічний розлад.
Батькам важливо навчити дитину не придушувати, а контролювати свою агресію; відстоювати свої права та інтереси, а також захищати себе соціально прийнятним способом, не порушуючи при цьому інтересів інших людей і не завдаючи їм шкоди. Для цього необхідно, в першу чергу, розібратися з основними причинами агресивної поведінки.
Можна виділити три основних джерела руйнівної поведінки:
1.Почуття страху, недовіри до оточуючих, які загрожують безпеці дитини;
2.Зіткнення дитини з невиконанням її бажань, заборонами на задоволення деяких потреб;
3.Відстоювання своєї особистості, здобуття незалежності й самостійності.
Зокрема агресивна поведінка характерна для дітей підліткового віку. Підлітковий вік – один з найбільш складних періодів розвитку людини. Не дивлячись на відносну короткочасність (з 11 до 17 років), він практично багато в чому визначає все подальше життя дитини. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру і інших основ особи. Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму – роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя старшого покоління. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшений рівень розлучень та поява нового члена в сім’ї.
Варто зауважити, що втрата дитиною поваги до своїх батьків та дорослих взагалі, скорочує соціальну дистанцію між дитиною та дорослим, наслідком чого є грубіть, лайка, зневага та всі негативні способи її поведінки по відношенню до старших.
Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься:
• відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів.
• їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих;
• у таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або завищена, або занижена), підвищена тривожність, егоїзм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій;
• їх агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.
Серед форм агресивних реакцій необхідно виділити наступні:
Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи.
Непряма агресія – дії, які обхідними шляхами направлені на інше обличчя (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не направлені вибухи люті (крик, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).
Вербальна агресія – вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка, лихослів’я).
Схильність до роздратування – готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.
Негативізм – опозиційна манера поведінки, звичайно направлена проти авторитету або керівництва.
Рекомендації батькам щодо попередження виникнення проявів агресивної поведінки своїх дітей.
Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте можливість своїй дитині вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
• Найкращий спосіб уникати агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги і ласки, яких він так потребує.
• Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.
• Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.
• Не можна використовувати фізичних покарань.
• Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.
• Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.
• Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.
• Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.
• Давайте підлітку задовольнити потребу у самовираженні і самоствердженні.
• Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.
• Заохочуйте підлітка до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях.
На закінчення відзначимо, що батькам важливо пам´ятати наступне: агресія – це не тільки руйнівна поведінка, що заподіює шкоду оточуючим, приводячи до негативних наслідків, але також це ще й величезна сила, яка може служити джерелом енергії для більш корисних цілей, якщо вміти нею управляти. І завдання батьків – навчити дитину контролювати свою агресію і використовувати її в мирних цілях. |
|
Переглядів: 461 |
Додав: AtoMM
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|