Святкова промова випускниці 11 класу Дарчик Катерини
Останній дзвоник - щасливий день для всіх учнів нашої школи. Та для нашого класу - це не лише день радості, а й смутку, адже сьогодні ми востаннє переступаємо шкільний поріг.
Сьогодні час сказати "прощавай" життю, яке було легким і зручним для нас, життю, до якого ми звикли. Це час відпустити людей, які стали рідними за довгих 11 років.
Здається, нещодавно ми, такі малі й невпевнеі, йшли у перший клас, тримаючи за руку батьків. Тепер, озираючись назад, ми розуміємо, що в цій школі пройшли наші дитинство та юність. Ми згадуємо наших перших вчителів, які навчили нас любити навколішній світ і поважати людей у ньому.
Сьогодні, дивлячись на себе, ми можемо з упевненістю сказати, що маємо 11 років досвіду за плечима. Саме завдяки кожному вчителю, який допомагав нам на нашому тернистому шляху, ми змогли розправитим крила й тепер готові вирушати в доросле життя. І, можливо, ми не завжди були ввічливими і слухняними, та знайте, що ми крізь життя пронесемо образи людей, які стали для нас другою родиною.
І хоча нам сумно залишати рідну школу, варто памятати, що це лише перша сторінка нашого життя, перший розділ книги, яку ми ще маємо написати . І я щиро сподіваюся, що майбутнє кожного з нас буде яскравим і сповненим чудових спогадів, а наші серця будуть відкритими для нових друзів. |